Сторінка психолога

Вітаю на сторінці практичного психолога дитячого садочка

№ 200 «Дитяча країна»

У цій статті ви ознайомитесь з основними напрямками роботи практичного психолога в дитячому садку, завданнями та принципами, якими керується психолог в своїй роботі.

Головною метою роботи психолога в дитячому садку є збереження і зміцнення психічного здоров’я дітей

Психологічна служба закладу дошкільної освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України. Вона діє на підставі ст. 21, 22 Закону України “Про освіту”, ст.29-32 Закону України «Про дошкільну освіту», з метою виявлення і забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини, забезпечення ефективності освітнього процесу в закладі дошкільної освіти.

Практичний психолог закладу:

• керується етичним кодексом психолога;
• дотримується педагогічної етики;
• будує діяльність на основі доброзичливості, довіри в тісному співробітництві з усіма учасниками навчального процесу
• підвищує рівень психологічних знань вихователів, батьків, дітей;
• постійно підвищує свій професійний рівень.

Основні завдання психологічної служби в дитячому садочку:

• забезпечити профілактику та зміцнення психоемоційного здоров’я всіх учасників освітнього процесу;
• здійснювати забезпечення та захист прав і свобод дітей;
• вивчення психологічної адаптації дітей до закладу освіти, профілактика дезадаптації новоприбулих дітей;
• надавати психологічну допомогу дітям, батькам і педагогам на всіх етапах освітнього процесу (адаптація, взаємодія, підготовка до школи);
• здійснювати психологічну підтримку дітей з особливими освітніми потребами, їхніх батьків і педагогів;
• своєчасне виявлення дітей, які потребують психологічної допомоги і створювання відповідних умов для їхнього гармонійного розвитку;
• вивчення індивідуальних особливостей розвитку дітей в єдності інтелектуальної, емоційної та вольової сфер їхнього прояву;
• виявляти та розвивати здібності та нахили дошкільнят;
• вивчення готовності дітей до навчання в школі;
• розвивати психологічну культуру та компетентність батьків і педагогів; створення комфортного соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Форми роботи психолога в дитячому садочку:

• діагностика - виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення й визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні;
• профілактика – своєчасне   попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;
• корекція — напрям діяльності, спрямований на забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормам, сприяє розвитку особистості та її здібностей. Тобто, психокорекція, передбачає безпосередній психологічний вплив на дитину з метою виправлення наявних недоліків у її поведінці або особистісній сфері; психокорекція – це певна «спроба виправити ту або ту психічну особливість», що заважає дитині оптимально функціонувати, добре себе почувати, бути в нормальних стосунках із дітьми й дорослими.
• навчальна діяльність – форма  активного співробітництва, спрямована на вдосконалення, розвиток, формування особистості;
• консультування – напрям діяльності практичного психолога, що полягає у наданні допомоги батькам та педагогам з широкого кола психологічних проблем. Полягає у тому, щоб створити для клієнта такі психологічні умови, які дали б йому можливість усвідомити й переглянути власні дії, змінити стереотипи поведінки у процесі соціальної взаємодії з власним довкіллям.
• просвіта – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

Емоційна підтримка дітей під час війни

Ми звикаємо до нової реальності, вчимося жити в нових умовах. Стадія «шоку» поступово проходить. Ми всі уже знаємо, що робити у випадку оголошення повітряної тривоги. Але все одно ми живемо в умовах постійного емоційного навантаження, стресу. Тому турбота про емоційний та моральний стан дітей – одне з основних завдань батьків.

• Мінімізуйте перегляд новин з дитиною

В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж. Однак повністю ізолювати від актуальної інформації дітей ми, звичайно, не зможемо. Але це і не потрібно. Але інформація має бути відповідно віку дітей. На запитання дітей треба давати відповіді, не уникаючи їх.

• Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.

Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі. У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо. 

• Діти потребують тактильності

Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше. Це правило актуальне в будь-якій час і вік дитини. Але, звичайно, дитина може не хотіти в якийсь момент тактильного контакту. І це нормально, потрібно поважати бажання дочки або сина.

• Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх — це нормально. Ви можете бути втомленими, засмученими, чогось боятися.

• Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.

Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, телефоном, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

• Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном

Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми зі старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.

• Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб

Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:

• можна рвати або зминати папір;
• гра в «паперові» сніжки;
• малювання олівцями і фарбами;
• можна «боксувати» м’яку подушку;
• запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
• «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
• ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

• Піклуйтесь про себе! 

Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.